Іммігранти досягають успіху в Канаді?

Як дізнатися, чи успішні іммігранти в економіці Канади? Традиційний підхід до вимірювання ефективності іммігрантів в економіці Канади може вводити в оману.

            Канада серйозно піклується про те, щоб іммігранти досягли успіху в економіці країни. Її економічні імміграційні програми призначені для відбору кандидатів, які мають найвищі шанси знайти хорошу роботу на канадському ринку праці.

            Десятиліття досліджень федерального уряду показують, що іммігранти, які прибувають до Канади у молодому віці, з високим рівнем освіти та хорошими знаннями англійської або французької мов, мають більше шансів на успіх.

            Зобов’язання Канади підтримувати економічну інтеграцію ще раз підтверджується тим, що вона щорічно виділяє 1,5 млрд. доларів на фінансову підтримку при розміщенні новоприбулих. Ця підтримка допомагає іммігрантам знайти роботу і поліпшити свої мовні навички.

            Коли настає час оцінювати ефективність іммігрантів на канадському ринку праці, основна увага приділяється порівнянню їхніх доходів із населенням, що народилося в Канаді. Певною мірою це має сенс, але такі порівняння можуть вводити в оману. З одного боку, ми хочемо, щоб іммігранти отримували зарплату, аналогічну зарплаті канадців. Заробітна плата дає нам чітке уявлення про те, чи мають іммігранти такий самий рівень життя, як і населення, яке народилося в Канаді.

            Три причини, за якими дохід є оманливим показником економічної інтеграції. Зосередження уваги на заробітній платні може вводити в оману з кількох причин.

            По-перше, іммігранти, зазвичай, прибувають до Канади, опиняючись в невигідному становищі на ринку праці. Вони часто приїжджають без соціальних або професійних контактів й потребують часу, щоб канадські роботодавці могли визнати їхні навички. Іммігрантам, які отримують високу зарплату, звичайно потрібно не менше п’яти років в Канаді, перш ніж їхня зарплата буде відповідати зарплатам осіб, які народилися в Канаді.

            Друга причина, з якої дохід може бути оманливим показником економічної інтеграції, полягає в тому, що більшість іммігрантів в Канаді приймаються з соціальних та гуманітарних причин.

            У той час як економічна імміграція становить близько 60 відсотків всіх, хто прибуває до Канади щороку, фактична частка іммігрантів, які оцінюються по їхнім навичкам, становить близько 25 відсотків від усіх новоприбулих, прийнятих Канадою на щорічній основі.

            Це основні кандидати, які пройшли оцінку в напрямку економічної імміграції з урахуванням таких факторів, як вік, освіта, мовні навички та досвід роботи. Отже, Канада не вітає більшість своїх іммігрантів для розвитку економіки, а скоріше приймає їх у спробі возз’єднати родини і допомогти біженцям.

            Третя причина полягає в тому, що один тільки дохід не дозволяє зрозуміти економічні показники новачків. Є кілька інших корисних показників, які також можна використовувати для оцінки економічної інтеграції.

            Економічна інтеграція іммігрантів краща, ніж здається.

            Одним із таких показників є рівень участі іммігрантів на ринку житла. Найбільша покупка, яку здійснюють канадці і іммігранти, це покупка будинку. Статистичне дослідження Канади показує, що рівень наявності власного житла серед канадців і іммігрантів однаковий (69 відсотків обох груп мають будинки). Середня вартість будинку іммігранта в Торонто та Ванкувері така ж сама, як у населення, народженого в Канаді. Це говорить нам про те, що іммігранти приносять із собою значні заощадження, що збільшує їхню купівельну спроможність у Канаді.

            По-друге, доходи населення серед іммігрантів майже на тому ж рівні, що і у населення Канади. Середня сім’я іммігрантів заробляє близько 85 000 доларів на рік, тоді як в канадських сім’ях заробіток становить близько 90 000 доларів. Це свідчить про те, що навіть якщо середній годувальник сім’ї заробляє менше грошей, ніж середньостатистичний канадець, той факт, що в середньому в сім’ї іммігрантів кілька людей працює, дозволяє іммігрантським сім’ям мати майже таку ж купівельну спроможність, що і сім’ям канадського походження.

            Перші і другі отримані результати також допомагають підкреслити важливість імміграції сім’ями. Рішення Канади про возз’єднання сімей є хорошою політикою, оскільки вони можуть надавати один одному фінансову підтримку і підвищувати загальний рівень життя.

            По-третє, найсправедливіший спосіб оцінити ефективність роботи іммігрантів – це порівняти поточні групи іммігрантів із попередніми поколіннями. З огляду на те, що іммігранти мають природне невигідне становище на ринку праці, не має сенсу порівнювати їх із працівниками канадського походження. Замість цього Канада повинна прагнути до того, щоб нинішні покоління іммігрантів перевершили попередні. Урядові дослідження останнього десятиліття показують, що це дійсно так.

            Зрештою, економічні показники іммігрантів другого покоління можна порівняти із показниками дітей, які народилися в Канаді. Це говорить нам про те, що, хоча іммігранти в першому поколінні сягають не таких висот, як очікувалося, їхні діти допомагають збільшити загальний внесок сім’ї в канадську економіку. Не треба випускати з уваги той факт, що імміграція носить довгостроковий характер.

            Іммігранти досягають успіху в Канаді.

            Немає сумнівів у тому, що можна зробити більше для поліпшення економічних показників іммігрантів у Канаді. У той же час, існує безліч показників, які, безсумнівно, демонструють, що іммігранти досягають успіху в Канаді.

            Канада буде продовжувати удосконалювати свої програми економічної імміграції та вкладати кошти в підтримку при розміщенні та інтеграції. Це, а також той факт, що дев’ять мільйонів канадців досягнуть пенсійного віку протягом наступного десятиліття, говорить про те, що економічні показники іммігрантів, а також їхні доходи будуть продовжувати зростати.